Оскільки сучасна молодь багато часу проводть онлайн, реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати. Для цього чудово підходить метод сторітелінгу. Це технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

Сторітелінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітелінг – це розповідь історій.

Сторітелінг як технологію у 90-х роках минулого століття розробив і успішно впровадив в управління міжнародною корпорацією американець Девід Армстронг. Він урахував такий психологічний чинник: розповіді з життя значно легше сприймаються, вони цікавіші, ніж логічні аргументи й сухі міркування, а тому здатні викликати в слухача довіру й мотивувати до певних дій (щось придбати, наприклад). Хоча ця технологія розроблена для менеджменту та маркетингу, вона стала корисною і в галузі освіти. Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання.

Види сторітелінгу

Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;

Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).

Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.

Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.

Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.

Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.

Особистий  (щоденник)– особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітелінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітелінгу

Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

Завдання сторітелінгу як технології на уроках літератури

• Пошук адекватних словесних засобів для відтворення художньої інформації

• Виявлення творчих здібностей у процесі розповідання

• Позитивний вплив на аудиторію

• Створення комфортної атмосфери, контакт, взаємодія, партнерські відносини із слухачами

• Оволодіння різними формами ведення полілогу та діалогу: діалогу із літературним твором, із письменником, із культурним контекстом; діалогу й полілогу між учнями у вчителем

• Прогнозування – продовження сторітелінгу, продовження діалогу з художнім текстом у просторі культури, життя, власного досвіСторітелінг є інструментом розвитку дружніх стосунків у навчальному колективі та ефективним способом донесення до інших змісту завдання або проекту.

Сторітелінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені вихованцем нові образи, ситуації, дії.

 В історії є кілька ключових принципів, які відрізняють її від простого викладу фактів: наявність персонажа, наявність інтриги, наявність сюжету.

Приклади його використання на уроках зарубіжної літератури:

• Спробуйте уявити, що трапилося з героєм в якийсь момент, який автор не описує, і створіть реконструкцію подій.

• Створіть обкладинку вашої улюбленої книжки і цікаво розкажіть про неї.

• Намалюйте комікс до повісті Е.Хемінгуея «Старий і море» Розкажіть історію про героїв.

• Підберіть епізоди, з роману А.Камю «Чума» які ви будете екранізувати і прокоментуйте, як ви хочете їх втілити.

• Підготуйте інсценізацію улюбленого оповідання 

• Розробіть п'єсу для лялькового театру (Г.Маркес «Стариган з крилами») .       Зробіть ескізи витинанок до твору і розповісти за ними історію.

• Відтворіть уявну зустріч із літературним героєм.

• Продовжіть твір або створіть новий фінал твору(О.Уайльд «Портрет Доріана Грея»).

• Розкажіть про пригоди сучасних читачів усередині художнього твору. (М.Зузак «Крадійка книжок»)

• Доберіть музику до вірша, до тих емоцій, які ви пережили.