Вихованння патріотизму та громадянської позиції школярів

Виховання громадянина завжди було найважливішим завданням суспільства. Україна долає важливий і відповідальний історичний етап у розбудові державності і здійсненні гармонійного поєднання інтересів особистості й держави.

          У «Концепції громадянської освіти у школах України» знаходимо, що громадянське виховання – процес формування громадянськості, інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного, в якому права людини є визначальними. Громадянськість –  це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

         Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активності громадянської позиції.

         Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і   незалежність, людина не може бути громадянином.

         Вважаю, що патріотичні відчуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів має приклад дорослих.

         Наше сьогодення доводить, що все в житті змінюється: ідеї, методи виховання. Але я ніколи не погоджусь, що змінюються людські цінності. Не цінності змінюються, адже вони вічні, а змінилось наше ставлення до них. Любов, Благородство, Вірність, Віра, Повага, Патріотизм здаються нам якимись далекими, несучасними, фальшивими. І ось для того й існує урок літератури, щоб за допомогою  книги поєднати людину з життям, морально підтримати її в сьогоденному складному суспільстві, навчити любити не тільки себе, а й оточуючих, рідний край, свою Батьківщину.

         Патріотизм є одним із найсуттєвіших показників моральності людини.

         Патріотизм – любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народові,  гордість досягненнями й культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості й ідентифікація себе з іншими членами нації, прагнення захищати інтереси Вітчизни й свого народу.

         Предмет «Зарубіжна література» як важливий засіб реалізації цілей громадянської освіти учнів передбачає:

1. Ознайомлення школярів із кращими здобутками і художніми відкриттями зарубіжної літератури.

2. Формування світогляду школярів на основі духовних цінностей, що  пропагуються через літературні твори, розвиток їхніх почуттів і мислення.

3. Виховання у школярів толерантного ставлення до іншої точки зору, поваги до інших національних традицій.

4. Розширення читацького досвіду учнів.

5. Формування досвіду громадянської поведінки (відстоювання прав людини, прояв громадянських почуттів).

Вивчаючи будь-який твір, звертаю увагу не лише на відтворення змісту, аналіз, а й на те, які життєві уроки можна з нього взяти.

Виховання патріотизму неможливе без фольклорних творів, в яких оспівується велич героїчного минулого різних народів, їх завзятість у прагненні  відстояти свободу і справедливість. В усній народній творчості набули поширення героїчні пісні й балади, в яких втілено уявлення та мрії народу про тих, хто звільнить рідну землю від чужоземної влади, захистить від зла і кривди. Центральним персонажем героїчних сказань і пісень усіх народів є воїн-богатир. Історія Київської Русі стала основою билин про Іллю Муромця; фольклорні балади Англії оспівували справедливість Робіна Гуда, його любов до простого народу . Хвилювала доля рідної батьківщини і Стівенсона. В своїй баладі «Вересовий трунок» прославляє людську мужність і гідність, патріотизм і здатність до самопожертви заради ідеалів, любові до вітчизни.

          Залишила слід в історії багатьох поколінь Друга Світова війна. Назавжди вона закарбувалася в пам’яті старших поколінь. Нічим не зміряти пережиті народами страждання. Майже кожна сім’я зазнала втрат.

         Гірку правду про війну розповідає художня література. Твори визначних літераторів: В.В. Бикова, О.Т. Твардовського, М. Шолохова – допоможуть збагнути дітям, як майстри художнього слова боролися проти війни.

         На кожному уроці потрібно працювати так, щоб діти усвідомили, що усе життя людині доводиться обирати між істиною і брехнею, між світлом і мороком, між правильним і неправильним, між добром і злом. І література, її герої допоможуть розібратися в собі, вибрати правильний шлях.

        Отже, на мою думку, виховання національної самосвідомості на уроках літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як частинки українського народу з власною національною гідністю.

         Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.